Є чорний лебідь і лебідка чорна.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

   Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа.. Смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І тридцять років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя.

     «Дзвони Чорнобиля» - не просто назва заходу, який провела з учнями 4 класу класний керівник Максімова Т. І. , а слова, наповнені особливим змістом та болем. 26 квітня 1986 року… Чорний день в історії України. День, коли Чорнобиль став відомим всьому людству. Гірка, як полин, слава. 

Дзвони Чорнобиля не стихають з часом. Наслідки катастрофи відчуватимуть ще багато поколінь українців. Аварія на Чорнобильській АЕС розділила життя людей на «до» та «після». Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, дитячі майданчики, колючий дріт зони… Школярі мимоволі перенеслись до подій 38-річної давнини. Пригадали, події цього страшного дня, вшанували памʼять жертв трагедії та ліквідаторів аварії. Проаналізували, які наслідки для людського організму має ця техногенна катастрофа. Переглянули відео та детальніше дізналися, як працює АЕС. Четвертокласники намалювали тематичні малюнки. І в День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнулись у їх душах співчуттям та милосердям.