« Тієї ночі терпко цвів полин

 І припадала до дороги м’ята.

Так пахло чимось добрим і земним,

Йшла на розп’яття  Україна-мати.»

 Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.

Він добрe вам зіграв колись мою присутність.

Я дeрeво, я сніг, я всe, що я люблю

І, можe, цe і є моя найвища сутність.

                                              Ліна Костeнко

Ось велика, добра матінка –
Годувальниця Земля
Вже виводить з пітьми, з затінку
Кожне зернятко-маля.

Напуває діток соками
І годує досхочу,
Щоб зросли вони високими
З ласки сонця і дощу.

І стають рослинки смілими,
Все міцніють і ростуть.
І в полях весняні килими
Зеленіють і цвітуть