Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.

Він добрe вам зіграв колись мою присутність.

Я дeрeво, я сніг, я всe, що я люблю

І, можe, цe і є моя найвища сутність.

                                              Ліна Костeнко

Ось велика, добра матінка –
Годувальниця Земля
Вже виводить з пітьми, з затінку
Кожне зернятко-маля.

Напуває діток соками
І годує досхочу,
Щоб зросли вони високими
З ласки сонця і дощу.

І стають рослинки смілими,
Все міцніють і ростуть.
І в полях весняні килими
Зеленіють і цвітуть

Земля – не рабиня наша, а мати,

Сонце – не вітчим, а рідний батько,

Ліси – наші брати, річки – сестри.

Дощі, вітри, сніги – добрі гості.

А ми на своїй планеті – не тимчасові мешканці,

                                                  а мудрі господарі.

                                                   Євгенія Матіяш